ліценціат

ЛІЦЕНЦІА́Т, а, ч.

1. У середньовічних університетах – викладач, який дістав право читати лекції до захисту докторської дисертації.

Благаю вас, пане, .. не вбивайте мене, бо то було б велике святокрадство: адже я ліценціат і дістав уже висвяту (М. Лукаш, пер. з тв. М. Сервантеса).

2. Перший науковий ступінь у деяких країнах, присвоюваний на третьому-четвертому році навчання у вищому навчальному закладі.

Ян Il Казимир підписав диплом, який надавав єзуїтській колегії у Львові “гідність академії і титул університету” з правом викладання всіх тодішніх університетських дисциплін, присудження вчених ступенів бакалавра, ліценціата, магістра і доктора (з навч. літ.);

На сьогодні академічний ступінь ліценціат припинив своє існування у зв'язку з участю країн у Болонському процесі та через перехід на нову систему навчення (із журн.).

Значення в інших словниках

1. ліценціат — ліценціа́т іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. ліценціат — А. 1. У середньовічних університетах – викладач, який дістав право читати лекції до захисту докторської дисертації. 2. Перший учений ступінь у деяких країнах, що присвоюється на третьому-четвертому році навчання у вищому навчальному закладі і дає право викладати в середньому закладі.  Літературне слововживання
3. ліценціат — -а, ч. 1》 У середньовічних університетах – викладач, який одержав право читати лекції, але ще не захистив докторську дисертацію. 2》 Перший учений ступінь у ряді країн Західної Європи і Латинської Америки...  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ліценціат — ліценціа́т (від лат. licentiatus – звільнений, відпущений) перший учений ступінь у деяких закордонних університетах.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. ліценціат — рос. лиценциат перший учений ступінь у деяких закордонних університетах.  Eкономічна енциклопедія