лічити
ЛІЧИ́ТИ¹, лічу́, лі́чиш, недок.
1. Називати числа в послідовному порядку.
– Лічитиму до трьох: раз!.. два... (О. Довженко);
Гострий наконечник списа наблизився до зморшкуватої шиї старого. – Ну?!! Лічу до трьох, і дух з тебе вийде (В. Чемерис);
// Знати назви й послідовність чисел у яких-небудь межах.
Читав я вже прудко, а ще краще вмів лічити й літери гарно виводив (Б. Антоненко-Давидович);
– Він такий тямовитий, що вже сам до тисячі лічить (М. Стельмах);
– Тітко, ви вмієте лічити до ста? І з льоху почулося: – Вмію (Т. Осьмачка).
2. кого, що і без дод. Визначати кількість, суму кого-, чого-небудь.
Де гроші лічать, там не пхайся (Номис);
Став пан Пістряк лічити; лічить-лічить, а у п'ятій сотні одного козака не долічиться (Г. Квітка-Основ'яненко);
Одчинили скрині, стали лічити гроші, які там були (Марко Вовчок);
// Вести певні підрахунки.
Курчат восени лічать (приказка);
Щось вічно розмірковував [Мемет], пригадував, лічив і раз у раз бігав у крамничку (М. Коцюбинський).
3. Визначати в певній кількості, у певних сумах; нараховувати.
То скільки ж це вийде орендної плати з пана за сорок три роки, якщо по дев'ять карбованців з десятини лічити? (М. Стельмах).
4. що. Рахувати, визначаючи що-небудь як початок відрахунків, одиницю виміру і т. ін.
Писав [Котляревський], переписував, безжально викреслював, знову писав. І так увесь день – вже четвертий, якщо лічити час від дня, коли до нього постукався Мефодій (Б. Левін);
Товщину снігового покриву вимірюють снігомірною рейкою. Лічать від землі до поверхні снігу (з навч. літ.).
5. що, перен. Брати до уваги під час підрахунків, визначення чого-небудь і т. ін.; ураховувати.
Мені за сей час нічого веселого не трапилось, коли не лічити веселого сонця і моря (Леся Українка);
І от бунтівник сам-один серед нив у червні .. коли не лічити трьох білих вівчарок, зозулі та жайворонків (С. Єфремов);
– Після султана це другий чоловік в імперії. – Коли не лічити султанші (П. Загребельний).
6. кого, що, ким, чим, перен. Те саме, що вважа́ти.
– Правда, що й то лихо було, – тяжке лихо, що нас до землі гнуло, над нами знущалося, за людей нас не лічило (Панас Мирний);
[Степанида:] От правда на світі! Як жінок, то й не лічать за людину!.. (М. Кропивницький);
[Мартин:] Ох, дочко, ти не знаєш, як тяжко хлопом буть, усіх бояться, усіх лічить вищими від себе! (І. Карпенко-Карий).
◇ (1) Воро́н (га́лки́, га́ло́к і т. ін.) лічи́ти, зневажл. – нічого не робити, не працювати або ледарювати.
– Матері можна й .. галки лічити, бо вона стара та підтоптана, а дочка повинна працювати. Роби, бо ти ще молода (І. Нечуй-Левицький);
Я один лежав і лічив мух на стелі. І було мені кепсько, як ніколи (В. Нестайко);
(2) Курча́т рахува́ти (лічи́ти), жарт. – підводити підсумки, оцінювати результати.
Що й казати, не скупилися новояричівські керівники на обіцянки. А от коли пробив час, як кажуть, курчат лічити, виявилося – куди не кинь, всюди клин (з газ.);
Чи відчують в школах виділення коштів з держбюджету на 14,2 відсотка більше, ніж торік – покаже час. Рахуватимемо курчат у кінці року (з газ.);
(3) Лічи́ти дні (годи́ни, хвили́ни і т. ін.) – стежити за часом, нетерпляче очікуючи на кого-, що-небудь.
Лічу в неволі дні і ночі І лік забуваю. О Господи, як-то тяжко Тії дні минають (Т. Шевченко);
Йому ставало тоскно й холодно. Удар на дзвіниці трохи втишив його міркування. Він став лічити години (В. Підмогильний);
Стань гордою в мовчанні і лічи хвилини, дні, роки а чи століття, допоки не прорвешся раптом криком пожарищного степового дня! (В. Стус);
(4) Не лічи́ти годи́н (хвили́н) – не стежити за часом.
Не дивлячись на сонце, не лічачи годин, йшла молода пара довгим зеленим яром (І. Нечуй-Левицький);
У щастя, кажуть, світлий кожен час. Щасливі, кажуть, нібито не лічать ні днів, ані годин (В. Стус).
ЛІЧИ́ТИ², лічу́, лі́чиш, недок., кого, що і без дод., прост.
Те саме, що лікува́ти.
Дурня вчити, що мертвого лічити (прислів'я);
Вона набрала зілля Та пішла в палати Лічить його (Т. Шевченко);
Він не так лічив, як інші лікарі (І. Франко);
– А якби мене такий паршивий лікар лічив, як його, то й мені б те було (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)