магараджа
МАГАРА́ДЖА, і, ч.
В Індії до 1956 р. – титул князя високого рангу, якому підкорялося кілька інших князів, а також особа, що мала цей титул.
Колись навіть сам великий магараджа не мав би права одружитися з дочкою Джоші, бо князі та царі належать до касти воїнів – куди їм до брахманів! (М. Дашкієв);
До шатра правительки наблизився багатий мандрівний гість – розкішний індуський магараджа. Не сходячи з коня, привітав тиранку, приклавши руку до серця (О. Бердник);
Він притулив складені долоні до чола, на якому чорніла родимка індійського магараджі (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)