магнетик

МАГНЕ́ТИК, а, ч.

Речовина, у якої виявляються властивості магніту.

У чистому вигляді, коли немає вияву жодного з особливих факторів, внутрішня енергія магнетика відображає симетрію кристала (з наук. літ.);

Аморфні магнетики – клас магнітних матеріалів, що поєднують певну магнітну атомну структуру (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. магнетик — магне́тик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови