магнетик —
МАГНЕ́ТИК, а, ч. Речовина, у якої виявляються властивості магніту. У чистому вигляді, коли немає вияву жодного з особливих факторів, внутрішня енергія магнетика відображає симетрію кристала (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах