магнетит
МАГНЕТИ́Т, у, ч.
Мінерал чорного кольору з металевим блиском, що містить залізо й має магнітні властивості; магнітний залізняк.
У формі октаедра кристалізуються магнетит, мідь, срібло, алмаз тощо (з наук.-попул. літ.);
Накопичення всередині клітини магнетиту, сірки та деяких металів – наслідок ферментативного процесу (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)