магнетит

МАГНЕТИ́Т, у, ч. Мінерал чорного кольору з металічним блиском, що містить залізо й має магнітні властивості; магнітний залізняк.

Магнетит, або магнітний залізняк.. Назву дістав від того, що деякі його кристали магнітні (Курс заг. геол., 1947, 55).

Значення в інших словниках

1. магнетит — магнети́т іменник чоловічого роду мінерал  Орфографічний словник української мови
2. магнетит — -у, ч. Мінерал чорного кольору з металічним блиском, що містить Ферум і має магнітні властивості; магнітний залізняк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. магнетит — МАГНЕТИ́Т, у, ч. Мінерал чорного кольору з металевим блиском, що містить залізо й має магнітні властивості; магнітний залізняк. У формі октаедра кристалізуються магнетит, мідь, срібло, алмаз тощо (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. магнетит — магнети́т (від грец. Μαγνήτης – магнесійський) мінерал класу окисів та гідроокисів, чорний з металевим блиском. Цінна залізна руда.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. магнетит — Мінерал, оксид заліза; чорний; вел. магнітні властивості; найбагатша руда заліза; в Україні — Криворізький басейн, Кременчуцький залізорудний район.  Універсальний словник-енциклопедія