магнетон

МАГНЕТО́Н, а, ч., фіз.

Одиниця вимірювання магнітного моменту, яку використовують при вивченні магнітних властивостей атомів і атомних ядер.

У системах атомної фізики, де істотну роль грають електрони, одиницею вимірювання магнітного моменту системи є магнетон Бора, у ядерній фізиці використовується ядерний магнетон (з наук. літ.);

Магнетон Бора вперше був виявлений і розрахований у 1911 році румунським фізиком С. Прокопіу (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. магнетон — магнето́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. магнетон — -а, ч., фіз. Одиниця виміру магнітного моменту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. магнетон — магнето́н [від грец. μάγνης (μάγνητος) – магніт] одиниця виміру магнітного моменту, застосовувана в атомній і ядерній фізиці.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. магнетон — МАГНЕТО́Н, а, ч., фіз. Одиниця виміру магнітного моменту.  Словник української мови в 11 томах