мажор
МАЖО́Р¹, у, ч.
1. Музичний лад, звуки якого утворюють великий тризвук із бадьорим, радісним звучанням; протилежне мінор.
Пісня старовинна, мінорна, але вони [дівчата] співають її в такім радіснім мажорі, і широко розкриті роти їх такі прекрасні, що нічого наче в світі більш прекрасного не існує для мене в цю мить (О. Довженко);
При модуляції з мінору в мажор мелодія розвивається у висхідному напрямі, що справляє враження великого емоційного піднесення (з наук. літ.);
// у знач. прикм.
* У порівн. Я сіла за комп'ютер і красиво змахнула руками, ніби зіграла арпеджіо до мажор (С. Пиркало).
2. перен., розм. Бадьорий, радісний настрій.
В квартирі Івана Івановича .. так весело й бадьоро грає електрика своїм матовим блиском і так мило сміється фіалка і май, що прямо – мажор (М. Хвильовий);
Мажор нашого життя не затіниш ніяким затишком (Іван Ле);
Життя триває, звiсно. I мажор бере своє (С. Йовенко).
МАЖО́Р², а, ч., розм.
Молода людина – дитина багатих або впливових батьків, яка веде розкішний спосіб життя.
Чейз-молодший не пробачив своєму батьку зради, проте це не зашкодило йому скористатися рекомендацією відомого батька, аби отримати роботу в Принстон-Плейнсборо, в команді Грегорі Хауса. Таких спритників на пострадянському просторі прийнято називати мажорами (А. Кокотюха);
Зустрічні машини сигналять їм, якісь іще мажори весело махають руками (І. Карпа);
Авокадо в холодильнику не було. Гоца сказала, що то не біда, можна й без них. – Ми ж не мажори! – пожартувала вона (Любко Дереш);
А як примиритися із засиллям на дорогах так званих мажорів на батьківських іномарках, які піддають смертельній небезпеці оточуючих? (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)