майбуття
МАЙБУТТЯ́, я́, с., поет.
Те саме, що майбу́тнє (див. майбу́тній 2, 3).
В майбуття Я йду вперед без вороття (А. Малишко);
Не смерть страшна, не бій, не катування, не муки, а невідомість, що очікує людину в майбутті (О. Бердник);
В останній розмові з Ольгою Завадка пророчив їй незавидне майбуття з ласки швагра і лякав, що їй, Олі, доведеться жити .. на правах попелюшки (Ірина Вільде);
– Я не бачу аж такого чорного майбуття, як наш молодий гарячий віршотворець... (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)