майбуття

МАЙБУТТЯ́, я́, с., поет. Те саме, що майбу́тнє ( див. майбу́тній 2, 3).

В майбуття Я йду вперед без вороття (Мал., Запов. джерело, 1959, 6);

В останній розмові з Ольгою Завадка пророчив їй незавидне майбуття з ласки швагра і лякав, що їй, Олі, доведеться жити.. на правах попелюшки (Вільде, Сестри.., 1958, 586).

Значення в інших словниках

1. майбуття — майбуття́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. майбуття — див. майбутнє  Словник синонімів Вусика
3. майбуття — -я, с., поет. Те саме, що майбутнє (див. майбутній 2), 3)).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. майбуття — МАЙБУТТЯ́, я́, с., поет. Те саме, що майбу́тнє (див. майбу́тній 2, 3). В майбуття Я йду вперед без вороття (А. Малишко); Не смерть страшна, не бій, не катування, не муки, а невідомість, що очікує людину в майбутті (О.  Словник української мови у 20 томах
5. майбуття — МАЙБУ́ТНЄ ім. (те, що настане; події, життя пізнішого часу), МАЙБУ́ТНІСТЬ, ПРИЙДЕ́ШНЄ, ПРИЙДЕ́ШНІСТЬ, МАЙБУТТЯ́ поет., МАЙБУ́ТЬ поет., ПРИ́ШЛІСТЬ заст.; ДАЛЕЧІ́НЬ (час, до якого ще дуже далеко). Сином, його майбутнім тепер наповнене все її життя (О.  Словник синонімів української мови