Значення в інших словниках
-
майбуття —
майбуття́ іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
майбуття —
-я, с., поет. Те саме, що майбутнє (див. майбутній 2), 3)).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
майбуття —
МАЙБУТТЯ́, я́, с., поет. Те саме, що майбу́тнє (див. майбу́тній 2, 3). В майбуття Я йду вперед без вороття (А. Малишко); Не смерть страшна, не бій, не катування, не муки, а невідомість, що очікує людину в майбутті (О.
Словник української мови у 20 томах
-
майбуття —
МАЙБУ́ТНЄ ім. (те, що настане; події, життя пізнішого часу), МАЙБУ́ТНІСТЬ, ПРИЙДЕ́ШНЄ, ПРИЙДЕ́ШНІСТЬ, МАЙБУТТЯ́ поет., МАЙБУ́ТЬ поет., ПРИ́ШЛІСТЬ заст.; ДАЛЕЧІ́НЬ (час, до якого ще дуже далеко). Сином, його майбутнім тепер наповнене все її життя (О.
Словник синонімів української мови
-
майбуття —
МАЙБУТТЯ́, я́, с., поет. Те саме, що майбу́тнє ( див. майбу́тній 2, 3). В майбуття Я йду вперед без вороття (Мал., Запов. джерело, 1959, 6); В останній розмові з Ольгою Завадка пророчив їй незавидне майбуття з ласки швагра і лякав, що їй, Олі...
Словник української мови в 11 томах