майстерний
МАЙСТЕ́РНИЙ, а, е.
1. Який досконало знає свою справу; умілий, досвідчений.
– Якби вона [Марта] не була така майстерна в роботі, – казала не раз мама, – то я б і однієї години не держала при домі (Панас Мирний);
// Який усе вміє робити.
Робітник з нього, правда, на славу: усяке діло в нього кипить: він і стріху вкриє, він і тесля, і столяр..: одно слово, майстерний чоловік! (Грицько Григоренко);
// Який відзначається вправністю; вправний.
Слід визнати: древні лікарі були майстерними хірургами (М. Дашкієв);
Майстерна рука.
2. Який робиться, виконується з великою вправністю.
– Та так-таки й упала? – закриваючись віялом, зареготалась Галя таким натуральним майстерним реготом, що Миколі чогось ніяково і разом прикро стало (В. Винниченко);
Як хороше – маневри! Кожна верховина буде фортецею, кожна ущелина й узгір'я будуть свідками гарячих боїв, майстерного маневрування (О. Донченко);
Мартофляк лишився задоволений тим ефектом, який справило на присутніх його майстерне соковите читання (Ю. Андрухович);
// Зробл., виконаний дуже вміло; досконалий (у 1 знач.).
На середині [світлиці] в майстерних козубах горіла найчистіша живиця і ялівцеві ягоди (І. Франко);
Всі меблі були тонкої, майстерної роботи, старанно відшліфовані навіть у важкоприступних місцях (О. Авраменко);
Кам'яні бойові сокири відзначаються майстерною формою й старанним обробленням поверхні (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)