майстровитий

МАЙСТРОВИ́ТИЙ, а, е, розм.

1. Який уміє і любить вправно майструвати (у 1 знач.).

Народився Гнатко Копитович таки в моєму рідному селі Пакулі роботящим і майстровитим колгоспним ковалем, а ще кумедником та баляндрасником (В. Дрозд);

Біля останньої домівки царя заходився майстровитий люд з Кам'яної столиці (В. Чемерис);

– Є й такі мастаки до грання, що вміють скликати всіляке гаддя або й відводити його від села.., – сказав цей майстровитий чоловік (Валерій Шевчук);

Майстровитий був чоловік. Що вже вмів шити чоботи, то вмів (з газ.).

2. Властивий майстрові (у 1, 3 знач.); майстерний, вправний.

Якщо у вас майстровиті руки, радимо самому відновити, підправити чи реставрувати старі меблі (із журн.).

Значення в інших словниках

1. майстровитий — майстрови́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. майстровитий — див. умілий  Словник синонімів Вусика
3. майстровитий — -а, -е, розм. 1》 Що вміє вправно майструвати що-небудь, робити ту або іншу ручну роботу. 2》 Той, що вміє, здатний виконувати що-небудь майстерно, на високому професійному рівні. || Виконаний уміло, майстерно, на високому професійному рівні.  Великий тлумачний словник сучасної мови