майстрування
МАЙСТРУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. майструва́ти.
Юра примудрявся конструювати “так званий приймач”, як він сам називав своє хитромудре майстрування (Іван Ле);
Микола відшукав на антресолі свої інструменти .. Це все татусь колись йому придбав. Разом майстрували. Правда, перепадало їм за те майстрування (Ю. Збанацький);
Й пригадалося йому, як три роки тому майстрував з козаками морські човни. То було не майстрування, а добра музика (Ю. Мушкетик);
– От вибрав би ти собі щось функціональне... якесь захоплення. Як не подобається майстрування, фотографував би, марки збирав (В. Нестайко).
Словник української мови (СУМ-20)