майструвати
МАЙСТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. що і без дод. Робити, виготовляти що-небудь ручним способом.
Одного літнього дня .. Кайдаш сидів у повітці на ослоні й майстрував (І. Нечуй-Левицький);
Піду, бувало, в село, бавлюся з сільськими дітьми або придивляюся, як старші майструють коло возів, саней чи інших знаряддів [знарядь] (І. Франко);
Козаки з нудьги, щоб даремно не сидіти, майстрували залізні гаки – “котвиці” (Я. Качура);
Учні середньої школи з далекого гірського кишлаку писали українським друзям, що самі майструють телескоп, що дуже залюблені в зорі (О. Бердник);
– Татуню, виріж мені сопілку з калини. Лицар мовчки втяв гілку і заходився майструвати (Ю. Винничук).
2. розм. Те саме, що теслюва́ти.
Тесляр колисочку дебелу Майструє в сінях (Т. Шевченко);
Гриць за яку тільки роботу не брався: і майстрував, і бондарював, і фурманував (С. Чорнобривець);
Він зазвичай сидів на лаві в глибині фургона й щось майстрував – стругав ножем дерев'яний обрубок або зачищав наждаком поверхню столу (І. Роздобудько).
Словник української мови (СУМ-20)