майстрів

МА́ЙСТРІВ, рова, рове.

Прикм. до ма́йстер; належний майстрові.

З вікон майстрова дружина бачила, як на заводі загорілася жарина (М. Рудь);

Усі слова – співучі струни, Коли під майстровим смичком... (М. Рильський);

// Власт. майстрові.

Жаль мені .. прощатися з тобою, бо маєш в руках майстрову жилу, талан (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. Майстрів — Ма́йстрів іменник чоловічого роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
2. майстрів — -рова, -рове. Прикм. до майстер; належний майстрові. || Власт. майстрові.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. майстрів — МА́ЙСТРІВ, рова, рове. Прикм. до ма́йстер; належний майстрові. З вікон майстрова дружина бачила, як на заводі загорілася жарина (Рудь, Дон. зорі, 1958, 82); Усі слова — співучі струни, Коли під майстровим смичком… (Рильський, Поеми, 1957, 155); // Власт.  Словник української мови в 11 томах