майстрів
МА́ЙСТРІВ, рова, рове. Прикм. до ма́йстер; належний майстрові.
З вікон майстрова дружина бачила, як на заводі загорілася жарина (Рудь, Дон. зорі, 1958, 82);
Усі слова — співучі струни, Коли під майстровим смичком… (Рильський, Поеми, 1957, 155);
// Власт. майстрові.
Жаль мені.. прощатися з тобою, бо маєш в руках майстрову жилу, талан (Стельмах, І, 1962, 120).
Словник української мови (СУМ-11)