Словник української мови в 11 томах

майструвати

МАЙСТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. перех. і без додатка. Робити, виготовляти що-небудь ручним способом.

Тесляр колисочку дебелу Майструє в сінях (Шевч., II, 1953, 312);

Одного літнього дня.. Кайдаш сидів у повітці на ослоні й майстрував (Н.-Лев., І, 1956, 263);

Піду, бувало, в село, бавлюся з сільськими дітьми або придивляюся, як старші майструють коло возів, саней чи інших знаряддів [знарядь] (Фр., II, 1950, 344);

Козаки з нудьги, щоб даремно не сидіти, майстрували залізні гаки — "котвиці" (Кач., Вибр., 1953, 75).

2. неперех., розм. Те саме, що теслюва́ти.

Гриць за яку тільки роботу не брався: і майстрував, і бондарював, і фурманував (Чорн., Визвол. земля, 1959, 15).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. майструвати — (виготовляти щось) розм. споряджати.  Словник синонімів Полюги
  2. майструвати — майструва́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  3. майструвати — Виробляти, робити, р. лагодити; ЖМ. теслювати.  Словник синонімів Караванського
  4. майструвати — див. працювати  Словник синонімів Вусика
  5. майструвати — -ую, -уєш, недок. 1》 перех. і без додатка. Робити, виготовляти що-небудь ручним способом. 2》 неперех., розм. Те саме, що теслювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. майструвати — МАЙСТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. що і без дод. Робити, виготовляти що-небудь ручним способом. Одного літнього дня .. Кайдаш сидів у повітці на ослоні й майстрував (І.  Словник української мови у 20 томах
  7. майструвати — МАЙСТРУВА́ТИ (робити, виготовляти щось перев. ручним способом), СПОРУ́ДЖУВАТИ (СПОРУДЖА́ТИ) розм., СПОРЯДЖА́ТИ розм., ЛА́ГОДИТИ розм., ЛАДНА́ТИ розм. — Док.: змайструва́ти, споруди́ти, споряди́ти, зла́годити, зладна́ти, зла́дити розм.  Словник синонімів української мови
  8. майструвати — Майструва́ти, -ру́ю, -ру́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. майструвати — Майструва́ти, -ру́ю, -єш гл. Мастерить, дѣлать. Ішли майстрі на Сіянську гору деревні рубати, церкву майструвати. Грин. II. 35. Коло хлівця татусь майструє домовину. Сим. 224.  Словник української мови Грінченка