максим
МАКСИ́М, а, ч., розм. (перев. в лапках).
Перший станковий кулемет (за прізвищем конструктора Хайрема Стивенса Максима).
На сцену вийшов Боженко в кожусі, шапці і з кулеметом “максим”, який тихо котився за ним, наче дитяча колясочка (О. Довженко);
– Чий кулемет б'є? – Чохов витяг шию, затаїв подих. – “Максим”, короткими чергами (Григорій Тютюнник);
Знову вперто задудонів “максим”, і кулі зачмокали по мокрому ґрунті (М. Стельмах);
Загін Гризла потрапив в оточення біля Топильного .. Сікли по них з “максимів”, ручних кулеметів, рушничні гранати трощили дерева й орали землю (В. Шкляр).
Словник української мови (СУМ-20)