малоговіркий

МАЛОГОВІРКИ́Й, а́, е́.

Який не любить багато говорити, не говорить багато; мовчазний.

Я й пізнати не міг того тихого, малоговіркого та задуманого хлопця, яким він був у Дрогобичі (І. Франко);

Лікар Негемія сидів вже довгу хвилину край постелі старшого князенка й мовчав. Він був і так малоговіркий (К. Гриневичева);

Не можна сказати, щоб Остап дуже заносився. Він тільки став малоговіркий (К. Гордієнко);

Михайло був дуже гречним і порядним парубком .. Був дуже вдатний до роботи і малоговіркий (М. Матіос).

Значення в інших словниках

1. малоговіркий — малоговірки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. малоговіркий — -а, -е. Який не любить багато говорити, не говорить багато; мовчазний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. малоговіркий — МОВЧАЗНИ́Й (який не любить багато говорити, схильний мовчати), МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, МАЛОМО́ВНИЙ, МАЛОГОВІРКИ́Й, НЕГОВІРКИ́Й, НЕБАГАТОСЛІ́ВНИЙ, НЕВЕЛЕМО́ВНИЙ, НЕБАЛАКУ́ЧИЙ, НЕБАЛАКЛИ́ВИЙ, МОВЧКУВА́ТИЙ розм., МОВЧУ́ЩИЙ розм., НЕГОВОРЮ́ЧИЙ розм., НЕБАЛАЧКИ́Й розм.  Словник синонімів української мови
4. малоговіркий — МАЛОГОВІРКИ́Й, а́, е́. Який не любить багато говорити, не говорить багато; мовчазний. Я й пізнати не міг того тихого, малоговіркого та задуманого хлопця, яким він був у Дрогобичі (Фр., IV, 1950, 277); Не можна сказати, щоб Остап дуже заносився. Він тільки став малоговіркий (Горд., II, 1959, 339).  Словник української мови в 11 томах