малограмотний
МАЛОГРА́МОТНИЙ, а, е.
Який не вміє добре читати й писати, мало знає.
– Де вже нам! – казали передні, – ми люди малограмотні або й зовсім неграмотні: куди нам полічити отаку силу! (С. Васильченко);
[Тарас:] Значить, ви малограмотний ще чоловік, .. а вам вже пора навчитись добре читати... (О. Корнійчук);
Вiн .. заздрив малограмотному дячковi, який правив з п'ятого через десяте, однак доводив паству до слiз (Р. Андріяшик);
// Погано обізнаний у певній галузі знань.
Думки цих вчених, хоч вони й були дуже поважними, губилися в цілому морі тих нікчемних вигадок, що їх пускали про мову нашу всякі малограмотні добровольці-філологи (І. Огієнко);
– Хтозна, чи Терешко не має рації, – додав до всього обережно малограмотний у справах філософії Булава (У. Самчук);
Вона дружньо посміхнулася, навіть малограмотний міг прочитати в цій посмішці: “Розслабся, хлопчику!” (А. Кокотюха);
Економічно малограмотна журналiстська братiя, що за останнi стабiльні пiвтора року вже призабула термiнологiю валютного ринку, швиденько взялася за перо i вихлюпнула на голови читачiв море спотвореної iнформацiї (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)