малоговіркий
МАЛОГОВІРКИ́Й, а́, е́. Який не любить багато говорити, не говорить багато; мовчазний.
Я й пізнати не міг того тихого, малоговіркого та задуманого хлопця, яким він був у Дрогобичі (Фр., IV, 1950, 277);
Не можна сказати, щоб Остап дуже заносився. Він тільки став малоговіркий (Горд., II, 1959, 339).
Словник української мови (СУМ-11)