мамунця
МАМУ́НЦЯ, і, ж., діал.
Пестл. до ма́ма.
– Візьміть мене [в ліс], мамунцю, візьміть, може, її [мавку] побачимо! (І. Франко);
– Що ж, Ганю, будеш віддаватися? .. – Нехай буде, як мамунця кажуть і татуньо (А. Крушельницький);
– Та що ви, мамунцю, кажете! Ви не знаєте, яка то страшна кара під татарськими батогами в ясир бути гнаним! (О. Назарук);
– Ми з татом теж би їхали до Америки, та мамунця не хоче (Г. Пагутяк).
Словник української мови (СУМ-20)