манатки
МАНА́ТКИ, ів, мн., розм.
Дрібне домашнє майно, особисті речі; пожитки.
Тоді вже економ своєю .. властю велів запакувати всі його манатки на його двоколісну .. і разом з тим добром відвезти його в село (І. Франко);
– Підеш казати [врядникові] – прокляну і сьогодні ж викидаю тебе з усіма твоїми манатками з хати (Б. Грінченко);
Він схопив тачку, .. жбурнув на неї сякі-такі манатки, додав продуктів .. і під регіт та привітальний свист викотив за ворота (Ю. Яновський);
Німецькі грізні воїни розгубили десь усю свою приголомшуючу техніку й тепер перли пішечки, а свою амуніцію й манатки тягли на ручних санчатках (І. Багряний);
// Те саме, що о́дяг.
Для одежі не було опрічної коморки, де можна було б поскладати свої бурлацькі манатки (І. Нечуй-Левицький);
Я виліз із ліжка, позбирав із підлоги манатки, вбрався і посунув до ванної (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)