манатки
мана́тки (мана́ткі) вул. речі (м, ср, ст): “Бельфер” замикав нотатку, збирав свої манатки зі стола, здіймав з вішака капелюх і виходив з кляси (Шухевич); На роз'їздах біля Городоцької вулиці стояв на рейках пасажирський поїзд, до якого ми зі своїми “манатками” повпихалися, жартуючи і сміючись, з піднесеним настроєм, в очікуванні чогось невідомого, але хвилюючого (Микула)||манелі
◊ збира́ти мана́тки = пакува́ти мана́тки (ср)
◊ пакува́ти мана́тки забиратися геть (м, ср, ст)|| = гебати
Лексикон львівський: поважно і на жарт