манатки
мана́тки (мана́ткі) вул. речі (м, ср, ст): “Бельфер” замикав нотатку, збирав свої манатки зі стола, здіймав з вішака капелюх і виходив з кляси (Шухевич); На роз'їздах біля Городоцької вулиці стояв на рейках пасажирський поїзд, до якого ми зі своїми “манатками” повпихалися, жартуючи і сміючись, з піднесеним настроєм, в очікуванні чогось невідомого, але хвилюючого (Микула)||манелі
◊ збира́ти мана́тки = пакува́ти мана́тки (ср)
◊ пакува́ти мана́тки забиратися геть (м, ср, ст)|| = гебати
Джерело:
Лексикон львівський: поважно і на жарт
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- манатки — Мана́тки: — особисті речі [52] Словник з творів Івана Франка
- манатки — мана́тки множинний іменник розм. Орфографічний словник української мови
- манатки — (особисті речі) манаття, пожиток, мізерія, св. пожитки, р. гармидер. Словник синонімів Караванського
- манатки — див. одяг Словник синонімів Вусика
- манатки — -ів, мн., розм. Дрібне хатнє майно, особисті речі; пожитки. || Про одяг. Великий тлумачний словник сучасної мови
- манатки — Речі, надібок, майно, добро Словник чужослів Павло Штепа
- манатки — МАНА́ТКИ, ів, мн., розм. Дрібне домашнє майно, особисті речі; пожитки. Тоді вже економ своєю .. властю велів запакувати всі його манатки на його двоколісну .. і разом з тим добром відвезти його в село (І. Словник української мови у 20 томах
- манатки — МАЙНО́ (речі, які комусь належать на правах власності), ДОБРО́, ПОЖИ́ТОК, ПОЖИ́ТКИ, СТА́ТКИ, МАЄ́ТОК розм., МАЄ́ТНІСТЬ розм., ВЖИ́ТОК (УЖИ́ТОК) заст., ФОРТУ́НА заст.; ЗБІ́ЖЖЯ (хатні, господарські, особисті речі); НА́ДІБОК, СКАРБ розм. (перев. Словник синонімів української мови
- манатки — Мана́тки, -ків, -кам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- манатки — МАНА́ТКИ, ів, мн., розм. Дрібне домашнє майно, особисті речі; пожитки. Тоді вже економ своєю.. властю велів запакувати всі його манатки на його двоколісну.. і разом з тим добром відвезти його в село (Фр. Словник української мови в 11 томах