манатки
МАНА́ТКИ, ів, мн., розм. Дрібне домашнє майно, особисті речі; пожитки.
Тоді вже економ своєю.. властю велів запакувати всі його манатки на його двоколісну.. і разом з тим добром відвезти його в село (Фр., VIII, 1952, 92);
— Підеш казати [врядникові] — прокляну і сьогодні ж викидаю тебе з усіма твоїми манатками з хати (Гр., II, 1963, 257);
Він схопив тачку, ..жбурнув на неї сякі-такі манатки, додав продуктів ., і під регіт та привітальний свист викотив за ворота (Ю. Янов., II, 1954, 48);
// Про одяг.
Для одежі не було опрічної коморки, де можна було б поскладати свої бурлацькі манатки (Н.-Лев., II, 1956, 102).
Словник української мови (СУМ-11)