мандант

МАНДА́НТ, а, ч., юр.

Особа, що дає комусь доручення, мандат на що-небудь.

Було б неточно стверджувати, що мандатарій ні за яких обставин нічого не отримував від манданта за виконання його доручення (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. мандант — манда́нт іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. мандант — -а, ч., юр. Особа, що дає комусь доручення, мандат на що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мандант — МАНДА́НТ, а, ч., юр. Особа, що дає комусь доручення, мандат на що-небудь.  Словник української мови в 11 томах