1. Словник української мови у 20 томах

мандант

МАНДА́НТ, а, ч., юр.

Особа, що дає комусь доручення, мандат на що-небудь.

Було б неточно стверджувати, що мандатарій ні за яких обставин нічого не отримував від манданта за виконання його доручення (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мандант — манда́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. мандант — -а, ч., юр. Особа, що дає комусь доручення, мандат на що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мандант — МАНДА́НТ, а, ч., юр. Особа, що дає комусь доручення, мандат на що-небудь. Словник української мови в 11 томах