мандарин

МАНДАРИ́Н¹, а, ч.

1. Південне вічнозелене плодове цитрусове дерево родини рутових.

Українські перші мандарини – З яблунями поруч у саду... (І. Муратов);

До цитрусових належать вічнозелені дерева та кущі тропічного й субтропічного клімату – лимони, апельсини, мандарини (з наук. літ.).

2. Невеликий оранжевого кольору кисло-солодкий плід цього дерева.

Я .. послав Вам різдвяний подарунок, дві поштові посилки з капрійськими мандаринами (М. Коцюбинський);

Мандарини із Мальти везуть. І у фуру впряглася зоря... (М. Хвильовий);

Катрін виявилася передбачливою, в її сумочці знайшлися мандарини та цукерки (М. Дашкієв);

На таці яких тільки овочів не було: виноград білий, червоний і чорний, банани, ананаси, ківі, помаранчі, мандарини, персики (Ю. Винничук).

МАНДАРИ́Н², а, ч.

Європейська назва державного урядовця у феодальному Китаї.

Сидить під балдахіном Китаєць Дцу Кин-дзин І каже мандаринам: – Я всім вам мандарин! (П. Грабовський);

Удаючи китайських мандаринів, вони балакали вигаданою “мовою” , схожою на крячіння качки (Любко Дереш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мандарин — мандари́н 1 іменник чоловічого роду дерево; фрукт мандари́н 2 іменник чоловічого роду, істота чиновник у старому Китаї іст. Орфографічний словник української мови
  2. мандарин — I -а, ч. 1》 Південне вічнозелене плодове цитрусове дерево родини рутових. 2》 Невеликий оранжевого кольору кисло-солодкий плід цього дерева. II -а, ч. Європейська назва державного урядовця у феодальному Китаї. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мандарин — Шляхтич (китайський) Словник чужослів Павло Штепа
  4. мандарин — мандари́н I (франц. mandarine, від ісп. mandarin – китайський сановник) рід вічнозелених плодових рослин родини рутових. Плоди їстівні, з шкірки добувають ефірну олію. Культивують. II (португ. mandarim, від перс. мантрін – радник) європейська назва державних урядовців у феодальному Китаї. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. мандарин — Вічнозелене дерево і кущ родини рутових; походить з Китаю; вирощують в субтропічних і тропічних районах задля солодких запашних плодів оранжевого кольору; найцінніші т.зв. Універсальний словник-енциклопедія
  6. мандарин — Мандари́н, -на; -ри́ни, -нів (помаранча) мандари́н, -на; -ри́ни, -нів (кит. вельможа) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. мандарин — МАНДАРИ́Н¹, а, ч. 1. Південне вічнозелене плодове цитрусове дерево родини рутових. Українські перші мандарини — З яблунями поруч у саду… (Мур., Ідуть.. Словник української мови в 11 томах