МАНДА́НТ, а, ч., юр. Особа, що дає комусь доручення, мандат на що-небудь.
Словник української мови (СУМ-11)
Значення в інших словниках
мандант —
манда́нт іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
мандант —
-а, ч., юр. Особа, що дає комусь доручення, мандат на що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
мандант —
МАНДА́НТ, а, ч., юр. Особа, що дає комусь доручення, мандат на що-небудь. Було б неточно стверджувати, що мандатарій ні за яких обставин нічого не отримував від манданта за виконання його доручення (з наук. літ.).
Словник української мови у 20 томах