мандарин
МАНДАРИ́Н¹, а, ч.
1. Південне вічнозелене плодове цитрусове дерево родини рутових.
Українські перші мандарини – З яблунями поруч у саду... (І. Муратов);
До цитрусових належать вічнозелені дерева та кущі тропічного й субтропічного клімату – лимони, апельсини, мандарини (з наук. літ.).
2. Невеликий оранжевого кольору кисло-солодкий плід цього дерева.
Я .. послав Вам різдвяний подарунок, дві поштові посилки з капрійськими мандаринами (М. Коцюбинський);
Мандарини із Мальти везуть. І у фуру впряглася зоря... (М. Хвильовий);
Катрін виявилася передбачливою, в її сумочці знайшлися мандарини та цукерки (М. Дашкієв);
На таці яких тільки овочів не було: виноград білий, червоний і чорний, банани, ананаси, ківі, помаранчі, мандарини, персики (Ю. Винничук).
МАНДАРИ́Н², а, ч.
Європейська назва державного урядовця у феодальному Китаї.
Сидить під балдахіном Китаєць Дцу Кин-дзин І каже мандаринам: – Я всім вам мандарин! (П. Грабовський);
Удаючи китайських мандаринів, вони балакали вигаданою “мовою” , схожою на крячіння качки (Любко Дереш).
Словник української мови (СУМ-20)