мандруватися
МАНДРУВА́ТИСЯ, у́ється, недок., безос.
Про певні умови, обставини мандрування.
Ішли [Шу-ін і Цзі] горами вночі, вдень одпочивали, а коли здибали понад шляхом купця, відібрали двох коней. Тоді мандрувалось легше (Олесь Досвітній);
Гарно мандрується Сироватці з січовими чумаками, з веселим отаманом Драгожилом (Ю. Мушкетик);
Розкажи мені краще, як тобі мандрувалося всі ці роки. Чи побачив ти всі ті дива, які хотів побачити (Ю. Логвин);
І все в мене така думка, що й мандруватиметься, і ночуватиметься мені погано, як не прокажу вранці сієї молитви (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Словник української мови (СУМ-20)