мандрівництво

МАНДРІВНИ́ЦТВО, а, с.

Мандрівний спосіб життя.

В назві юрта звучить відгомін безмежних степових просторів, степової волі, пісня вікового мандрівництва... (Т. Масенко);

Заборони мандрівництва природно призвели й до підупаду дяківської літератури, хоча в народному середовищі кращі її зразки побутували ще дуже довго (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. мандрівництво — мандрівни́цтво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. мандрівництво — -а, с. Мандрівний спосіб життя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мандрівництво — МАНДРІВНИ́ЦТВО, а, с. Мандрівний спосіб життя. В назві юрта звучить відгомін безмежних степових просторів, степової волі, пісня вікового мандрівництва… (Мас., Життя.., 1960, 76).  Словник української мови в 11 томах