мандрівництво
МАНДРІВНИ́ЦТВО, а, с.
Мандрівний спосіб життя.
В назві юрта звучить відгомін безмежних степових просторів, степової волі, пісня вікового мандрівництва... (Т. Масенко);
Заборони мандрівництва природно призвели й до підупаду дяківської літератури, хоча в народному середовищі кращі її зразки побутували ще дуже довго (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мандрівництво — мандрівни́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- мандрівництво — -а, с. Мандрівний спосіб життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мандрівництво — МАНДРІВНИ́ЦТВО, а, с. Мандрівний спосіб життя. В назві юрта звучить відгомін безмежних степових просторів, степової волі, пісня вікового мандрівництва… (Мас., Життя.., 1960, 76). Словник української мови в 11 томах