1. Словник української мови в 11 томах

мандрівництво

МАНДРІВНИ́ЦТВО, а, с. Мандрівний спосіб життя.

В назві юрта звучить відгомін безмежних степових просторів, степової волі, пісня вікового мандрівництва… (Мас., Життя.., 1960, 76).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мандрівництво — мандрівни́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. мандрівництво — -а, с. Мандрівний спосіб життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мандрівництво — МАНДРІВНИ́ЦТВО, а, с. Мандрівний спосіб життя. В назві юрта звучить відгомін безмежних степових просторів, степової волі, пісня вікового мандрівництва... (Т. Словник української мови у 20 томах