мандрівницький

МАНДРІВНИ́ЦЬКИЙ, а, е.

Прикм. до мандрі́вни́к.

Безлячно піду по новому шляху, У мандрівницьку вдягшись одежу (П. Грабовський);

Збагни найбільшу міру Утоми й виснаги в дорозі... Самоту І куряву суху і сіру – Мандрівницьку супутницю оту! (Є. Плужник);

Доля мандрівницька нам сприяла І добру хату на нічліг послала (М. Рильський);

Йому надійшла пора покинути батькове обійстя і взяти на плече мандрівницьку торбу... (Валерій Шевчук).

Значення в інших словниках

1. мандрівницький — мандрі́вни́цький прикметник мандрівни́цький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. мандрівницький — -а, -е. Прикм. до мандрівник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мандрівницький — МАНДРІ́ВНИ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до мандрі́вни́к. Безлячно піду по новому шляху, У мандрівницьку вдягтись одежу (Граб., І, 1959, 553); Доля мандрівницька нам сприяла І добру хату на нічліг послала (Рильський, Зграя.., 1960, 31).  Словник української мови в 11 томах