мандрівницький

мандрі́вницький

-а, -е.

Прикм. до мандрівник.

Значення в інших словниках

1. мандрівницький — мандрі́вни́цький прикметник мандрівни́цький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. мандрівницький — МАНДРІВНИ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до мандрі́вни́к. Безлячно піду по новому шляху, У мандрівницьку вдягшись одежу (П. Грабовський); Збагни найбільшу міру Утоми й виснаги в дорозі... Самоту І куряву суху і сіру – Мандрівницьку супутницю оту! (Є.  Словник української мови у 20 томах
3. мандрівницький — МАНДРІ́ВНИ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до мандрі́вни́к. Безлячно піду по новому шляху, У мандрівницьку вдягтись одежу (Граб., І, 1959, 553); Доля мандрівницька нам сприяла І добру хату на нічліг послала (Рильський, Зграя.., 1960, 31).  Словник української мови в 11 томах