манний

МА́ННИЙ, а, е.

Вигот. із дрібно розмеленої пшениці.

– Хіба з дрібних манних круп, борошна найдрібнішого помолу чи то крохмалю не готують поживних страв? (П. Соколовський, пер. з тв. Ж. Верна);

// Пригот. із крупи такої пшениці.

Дідок.., тримаючи на руках дитину, годував її з чайної ложечки манною кашею (А. Головко);

Після доброї роботи в майстерні не лінувавсь і над мискою. А тут йому кашки манної, як дитині... (О. Гончар);

На столику під фікусом стояла тарілка манної каші, білий хліб і яйця на тарілці (В. Дрозд);

На мені чиста піжама, а на колінах тарілка з манною кашею (Ю. Винничук).

Значення в інших словниках

1. манний — ма́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. манний — -а, -е. Вигот. із дрібнорозмеленої пшениці. Манні крупи. || Приготовлений із таких круп. Манний пудинг.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. манний — МА́ННИЙ, а, е. Вигот. із дрібнорозмеленої пшениці. Манні крупи; // Пригот. із таких круп. Дідок.., тримаючи на руках дитину, годував її з чайної ложечки манною кашею (Головко, І, 1957, 461); Манний пудинг.  Словник української мови в 11 томах