манірка

МАНІ́РКА, и, ж., заст.

Похідна металева фляжка з кришкою у формі склянки, що загвинчується.

Перед ними був стіл, застелений мапами й газетами, на яких стояли манірка, польовий телефон, чорнильниця (І. Багряний);

Старий служивий простягає манірку, в якій збереглося трохи теплої, несмачної, але такої жаданої води (П. Кочура).

Значення в інших словниках

1. манірка — мані́рка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. манірка — -и, ж. 1》 Похідна металева фляжка з кришкою у вигляді склянки, що загвинчується. 2》 рідко. Те саме, що казанок 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. манірка — Їдунка, кухоль, див. фляшка  Словник чужослів Павло Штепа
4. манірка — КАЗАНО́К (невелика металева посудина з дужкою та накривкою, в якій варять страву в польових умовах або з якої їдять), КОТЕЛО́К розм., КІ́ТЛИК діал., КОТЕ́ЛИК діал., МАНІ́РКА діал. Весь обід для роти цілком вмістився у кількох казанках (В.  Словник синонімів української мови
5. манірка — МАНІ́РКА, и, ж. 1. Похідна металева фляжка з кришкою у вигляді склянки, що загвинчується. Старий служивий простягає манірку, в якій збереглося трохи теплої, несмачної, але такої жаданої води (Кочура, Зол. грамота, 1960, 98). 2. рідко.  Словник української мови в 11 томах