манірка
МАНІ́РКА, и, ж.
1. Похідна металева фляжка з кришкою у вигляді склянки, що загвинчується.
Старий служивий простягає манірку, в якій збереглося трохи теплої, несмачної, але такої жаданої води (Кочура, Зол. грамота, 1960, 98).
2. рідко. Те саме, що казано́к 2.
— Та ж служили з ним ще в царських уланах, не одну кашу.. з’їли з одної манірки (Ле, В снопі.., 1960, 38).
Словник української мови (СУМ-11)