манірно

МАНІ́РНО.

Присл. до мані́рний.

Білява жіночка в кучериках, .. манірно закотивши очі, сиділа в кріслі з застиглим, як у ляльки, виразом обличчя (О. Іваненко);

Лідина мама їсть зупу, манірно тримаючи ложку лише двома пальцями (Ю. Винничук);

– Отче, – кокетливо проказала Аделя і манірно закліпала, – як же так вийшло? (С. Андрухович);

Бжеський манірно розкрив скриньку .. і вийняв грамоту з печаткою на шнурі (З. Тулуб);

Коли вона була вже недалеко міліціонера, що манірно, як дирижер у опері, розмахував білою палицею посеред вулиці, показуючи машинам путь, її знову взяло .. Світ потемнів їй в очах і застиг (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. манірно — мані́рно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. манірно — Присл. до манірний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. манірно — МАНІ́РНО. Присл. до мані́рний. Білява жіночка в кучериках, .. манірно закотивши очі, сиділа в кріслі з застиглим, як у ляльки, виразом обличчя (Ів., Тарас.  Словник української мови в 11 томах