манірно

МАНІ́РНО. Присл. до мані́рний.

Білява жіночка в кучериках, .. манірно закотивши очі, сиділа в кріслі з застиглим, як у ляльки, виразом обличчя (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 119);

Бжеський манірно розкрив скриньку, яку поквапливо подав йому Свенціцький, і вийняв грамоту з печаткою на шнурі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 19).

Значення в інших словниках

1. манірно — мані́рно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. манірно — Присл. до манірний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. манірно — МАНІ́РНО. Присл. до мані́рний. Білява жіночка в кучериках, .. манірно закотивши очі, сиділа в кріслі з застиглим, як у ляльки, виразом обличчя (О. Іваненко); Лідина мама їсть зупу, манірно тримаючи ложку лише двома пальцями (Ю.  Словник української мови у 20 томах