манірність

МАНІ́РНІСТЬ, ності, ж.

Властивість за знач. мані́рний 1.

– Дівчина подивилась на нього і сказала без манірності, привітно: – Я швидко повернуся (О. Іваненко);

Розлучившись із манірністю та претензійністю, вона ніби аж порозумнішала, а сумовита задумливість їй навіть пасувала (М. Дашкієв);

Вона трималася просто, без манірності. Карі очі дивилися ласкаво, по-дружньому (В. Малик);

– Ну, гарна дівка, гарний хлопець, знайомтеся, веселіться, танцюйте, цілуйтеся! А то манірності всякі, примірювання та недоторканості! (О. Бердник).

Значення в інших словниках

1. манірність — мані́рність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. манірність — -ності, ж. Властивість за знач. манірний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. манірність — МАНІ́РНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. мані́рний. І от довгоочікуваний бал у повному розпалі. Господи, скільки манірності і пустопорожньої пишноти…! (Кол., Терен.., 1959, 178).  Словник української мови в 11 томах