манісінький
МАНІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм.
Те саме, що малі́сінький.
Він хутко підвівся і перехильцем побіг і собі до хлопців та дівчаток, що нахилилися над манісіньким гніздечком, де лежало на дні четверо сіреньких, з ряботинням, яєчок (С. Черкасенко);
Манісінька ручка .. повертає ключ (С. Васильченко);
[Зінька:] Підожди, серце!.. Замовкни, бідне, занімій, манісіньке!.. (М. Кропивницький);
Івась підніс бабусі зайченя, поставивши його на долоні. – Справді зайченятко, ти диви! І гарнесеньке яке та манісіньке (О. Копиленко).
Словник української мови (СУМ-20)