манірниця

МАНІ́РНИЦЯ, і, ж., розм.

Манірна жінка.

– І хоча дурощами любовними не займаюся, одначе як справжній християнин не супроти мар'яжу; звичайно, жінку шукав би не модницю й манірницю, а просту, покірливу й хазяйновиту... (М. Старицький);

Юна манірниця невимовно шкодує з того, що їй ніяк не вдається пройтися перед звернутими на неї поглядами, не торкаючись землі (М. Слабошпицький);

Скриня дружини прокурора, можливо, набита грішми набагато щільніше, ніж скрині всіх ваших розорених манірниць (Р. Терещенко, пер. з тв. А. Дюма).

Значення в інших словниках

1. манірниця — мані́рниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. манірниця — -і, ж. Манірна жінка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. манірниця — Мані́рниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. манірниця — МАНІ́РНИЦЯ, і, ж. Манірна жінка.  Словник української мови в 11 томах