Значення в інших словниках
-
манірниця —
мані́рниця іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
манірниця —
МАНІ́РНИЦЯ, і, ж., розм. Манірна жінка. – І хоча дурощами любовними не займаюся, одначе як справжній християнин не супроти мар'яжу; звичайно, жінку шукав би не модницю й манірницю, а просту, покірливу й хазяйновиту... (М.
Словник української мови у 20 томах
-
манірниця —
Мані́рниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
манірниця —
МАНІ́РНИЦЯ, і, ж. Манірна жінка.
Словник української мови в 11 томах