марена
МАРЕ́НА¹, и, ж.
Трав'яниста рослина з жовтими квітками та грубим кореневищем, з якого добували червону фарбу.
І вже здається маленькій килимарці, що червоні фарби килима то не сік марени, а її власна кров (П. Загребельний);
Мають протизапальні властивості препарати лікарських рослин: екстракт марени красильної, уролесан, трава споришу (з навч. літ.).
МАРЕ́НА², и, ж.
Річкова риба родини коропових; вусач.
– Колись так ловили, що насилу було додому дотириш [дотягнеш]... Лящ – по пуду! Коропи – по пуду! Марена – по пуду! (Остап Вишня);
І сині плавники марени Застигли тінями у спеці Зів'ялих папоротей (Д. Павличко);
Ось на сірім піску б'ється, підстрибує блискуча марена (Ю. Логвин);
Купалися-раювали в Тисі, під вільховими корчами ловили .. марен з білими вусами (М. Дочинець).
Словник української мови (СУМ-20)