маринарка
МАРИНА́РКА, и, ж., зах.
Жакет, піджак.
Люте обличчя, розтріпане волосся, розхристана маринарка, ціпок, судомно стиснутий у тремтячій руці, – всередині себе професор переживав грандіозні потрясіння (Ю. Андрухович);
Маринарка, правда, тіснуватою виявилася, ничого, сказала жінка з того ательє, зараз трохи підправимо (В. Лис);
На канапі у вільній, невимушеній позі сидів, заклавши ногу за ногу, дивний пан, зодягнутий у легкий чорний костюм-трійку: чорні штани і вільна маринарка, чорна сорочка і чорна камізелька (Любко Дереш);
Ваш носовичок такий самий чистий та напрасований, як сорочка, штани та маринарка (Н. Сняданко).
Словник української мови (СУМ-20)